Світ, в якому належить      жити нашим дітям,

                                                  змінюється у чотири рази швидше, ніж наші школи.

Д-р Виллард Даггет

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники”.

Для реалізації цих завдань у життя необхідно створити такі умови, за яких учні не будуть пасивними слухачами, а будуть брати активну участь у процесі набуття знань. Тільки тоді, як стверджують психологи та педагоги, дитина буде виховуватися та творчо розвиватися.

Таким чином, головна задача сучасної школи –  розкриття потенційних можливостей і здібностей учнів та підготовка маленької людини до самостійного життя.

Нове життя нового прагне слова

Педагогічна ідея – це крила, на яких  підноситься колективна творчість.

                                                                   В.Сухомлинський                                                                                              

На початку ХХІ століття в теорії і практиці навчання особливо гостро стоїть питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов'язано з тим, що орієнтація шкіл на формування в учнів репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані в школі знання в нестандартній ситуації, під час розв'язання проблемних завдань у різних сферах суспільного життя. На жаль, у більшості нинішніх випускників загальноосвітніх шкіл не розвинене творче мислення, вони слабо підготовлені до узагальнення отриманої інформації, перетворення її в гнучкі системи, придатні для застосування в різних життєвих ситуаціях; фактично не підготовлені до творчого аналізу ситуації.

На мою думку, школа зобов’язана озброювати учнів не тільки основами наук, але і виховувати творчу індивідуальність. Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. 

І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості. Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Але одним із кращих прикладів формування та розвитку даної компетенції є, на мою думку, використання технології розвитку критичного мислення, в  якій  використовуються принципи рефлексії, партнерство, неординарність, креативність, толерантність.

Вважаю, що саме технологія розвитку критичного мислення пропонує набір конкретних методичних прийомів, які мо­жуть використовуватися як на різних рівнях освіти (від дитячого садочка до ВНЗ), так і в різних пред­метних галузях під час застосування різноманітних видів і форм роботи. Це пояснюється тим, що вона розрахована не на запам’ятовування, а на осмислений творчий процес пізнання світу, на по­становку проблеми та пошук шляхів її розв’язання.

Суть технології полягає в ненав’язливості, відсутності категоричності й авторитарності з боку вчителя, надання учневі можливості пізнати себе в процесі отримання знань.

Слід пам’ятати, що учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню школярів до процесу навчання. А для цього треба дозволити учням вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони думають, говорять, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: «Я не згоден», «Я думаю інакше», тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.

Розглянемо умови, за яких можливий розвиток критичного мислення:

з боку вчителя:

 • прийняття різних ідей і думок, висловлених учнем; підтримка його пізнавальної активності в процесі на­вчання, упевненості й віри в себе;

 з боку учнів:

      • упевненість у собі, розуміння цінності своїх ідей та думок, активна участь у навчальному процесі; повага до думок інших.

Таким чином, критичне мислення – це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність, і формує творче мислення, а отже, творчу особистість.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?  

Для розвитку вміння побачити та сформулювати проблему, вміння діяти в нестандартних ситуаціях, для активізації творчих здібностей учнів і реалізації їх творчого потенціалу використовую різноманітні методи та прийоми технології  розвитку критичного мислення. Зупинюсь на деяких з них.

Вважаю, що найкращим видом навчальної діяльності, під час якої формуються навички критичного мислення, є письмова робота (есе, твір-п’ятихвилинка, вільне письмо тощо). При написанні процес мислення стає видимим. Той, хто пише, завжди активний. Він завжди висловлює на папері свої думки й висуває аргументи для їх підкріплення. Письмова робота містить у собі пошук, розв’язання якоїсь проблеми. Крім того, вона носить соціальний характер, оскільки той, хто пише, завжди орієнтується на читача.

Складати творчі розповіді від імені героїв допомагає  використання методу РОФТ (роль, отримувач, форма, тема).

РОФТ – це письмова діяльність, що зазвичай використовується на етапі підсумку уроку. Учням даються ролі, які пов’язані зі змістом уроку (герой, письменник, якийсь живий чи неживий персонаж твору, явище природи тощо). Вони обирають отримувача для свого повідомлення та форму, яка відповідає їхній ролі, отримувачу й темі.

На уроках також використовую такі методи: передбачення за ключовими словами; щоденник подвійних нотаток; діаграма Венна; багаторівневе опитування, семантична карта, а також різноманітні таблиці та схеми.

Стратегію «Передбачення за допомогою ключових слів» використовую для того, щоб викликати зацікавленість до активного читання з метою кращого сприйняття.

«Щоденник подвійних нотаток» розвиває в учнів уміння робити аналіз твору, як віршованого, так і прозового. Діти характеризують художні засоби, що наявні в обраному уривку, стиль та техніку автора, розмірковують з приводу написаного, коментують прочитане. Дана методика розвиває лексику учнів, уміння конструювати власне висловлювання, робити висновки.

«Діаграму Венна» використовую з метою порівняння героїв, творів, авторів. В учнів розвиваються навики порівняння, аналізу, узагальнення.

«Багаторівневе опитування» - це різноманітні типи питань, що складають ієрархію, нищу сходинку якої займають буквальні питання, а ті, що розраховані на оцінку та судження, це питання вищого рівня. Ось ці питання вищого рівня вимагають від учня розмірковування, оцінювання героя, спонукають до творчого вирішення питання.

Як бачимо, критичне мислення неможли­во відділити від творчого. Почав­ши аналізувати проблему, ми одра­зу будуємо гіпотези, шукаємо аль­тернативні способи розв'язання та інше. Все це є актами творчості. Отже, точніше буде називати той тип мислення, про який ідеться, кри­тичним творчим мисленням. А впровадження даної технології в навчальний процес допоможе, на мою думку, вчителям-словесникам організувати на уроках справжню продуктивну творчу діяльність своїх учнів.