У кожній людині є сонце…

Сократ

Чимало вчених поділяють думку, що основним показником педагогічних здібностей є педагогічна креативність – здатність учителя до творчого виконання своїх професійних обов’язків. Є кілька поглядів щодо даного питання. Я приєднуюсь до думки, що креативність учителя – це здатність гнучко й адекватно змінювати досвід методичної діяльності, що перестав бути продуктивним, а також ставити нові цілі, впроваджувати оригінальні засоби і способи навчання взаємодії з учнями для їхнього творчого розвитку, самостійності, підвищення розумової активності. Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, мета освітньої галузі «Мова та література» – «формування комунікативної і літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях». За концепцією ЮНЕСКО, учень у школі має «навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити разом, навчитися жити».

З цього приводу поряд з іншими інтерактивними технологіями широкого визнання й розповсюдження отримує проектна діяльність на уроках та в позаурочний час. Що ж дає проектна технологія вчителю? Звичайно, розширюється можливість учителя застосовувати розмаїття інтерактивних вправ і змінити роль авторитарного транслятора готових ідей на натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Як не парадоксально, та майбутнє за системою навчання, що вкладається у схему «учень – технологія – учитель», за якої педагог перетворюється на технолога (не технаря!), а учень стає активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстерність учителя розвивається «не через забезпечення його великою кількістю рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок, йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність».

З історії навчального проектування.

Буквальне значення слова «проект» – «кинутий наперед», тобто проект є прототипом будь-якої діяльності. Проект як навчальний метод є чудовим дидактичним засобом активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності й одночасно формування певних рис особистості.

Метод проектів, або «метод проблем», виник ще в 20-і роки ХХ ст. у США. Джон Дьюї розробив ідеї активізації доцільної діяльності учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях як засад навчання. Його ідеї набули поширення і популярності у Бельгії, Ізраїлі, Італії, Німеччині, Нідерландах, Фінляндії завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням. Таким чином, проектування стало інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти.

Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку ХХ ст. За радянської влади цей метод використовувався  до 1931 року (Постановою ЦК ВКП(б) метод було заборонено).

На думку О. Помету, педагогічна технологія дає відповідь на запитання, як, яким чином (методами, прийомами, засобами) досягти поставленої мети, встановлюючи порядок використання різноманітних моделей навчання, бо зорієнтована на застосування фактичних знань та набутих нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом вдалого поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту є більшою за навчальні завдання, тому що вимагає від її виконавців пошукових зусиль, дослідження та розроблення оптимального виконання, неодмінного публічного захисту та аналізу підсумків упровадження; відповідно реалізується в органічному зв’язку з традиційним класно-урочним процесом, що, з одного боку, забезпечує її системний рівень, а з іншого, – мотивується та оптимізується нею.

Проектна діяльність на уроках – це

• засіб підвищення продуктивності навчальної праці та її актуалізації;
• розвивальне середовище, що формує соціальні вміння, навички та сприяє набуттю навчального та життєвого досвіду;
• перевірка відповідності особистого досвіду потребам власної активної трансформаційної ролі в суспільстві;
• розвиток творчих обдарувань особистості та її самореалізації.

В цілому проектна робота дає учням великі можливості для успішної самореалізації в майбутньому, сприяє розумінню потреби йти до мети шляхом свідомих зусиль.

Які є типи навчальних проектів?

За метою та характером.

1. Дослідницькі проекти – це цілком підпорядковані логіці дослідження й мають структуру наукового дослідження (тобто, наводяться аргументи, обґрунтовується актуальність теми, визначається предмет та об’єкт дослідження, окреслюються завдання, методи дослідження, джерела інформації, наводяться гіпотези і шляхи їх розв’язання, відбувається обговорення отриманих результатів, їх оформлення). Вони дають змогу активізувати й розвивати розумові й мовленнєві здібності дітей, їхнє мислення, пам’ять, привчають до уважності, спостережливості, відповідальності, формують культуру знань. Наприклад, тема «Народознавство у творах письменників ХІХ, ХХ ст.» в 10, 11 класах (на вибір чи за виучуваними письменниками) дає змогу інтегрувати знання з народознавства та літератури; тема «Художня деталь у новелах українських письменників» (за вибором) налаштовує на пошукову діяльність з літератури, літературознавства, фразеології; тема з мови «Неозначена форма дієслова – це дієслово чи іменник?»  розвиває навички пошуку, співставлення, встановлення відповідності між частинами мови як їх граматичних категорій, так і синтаксичної ролі у реченні тощо .

Вимоги до дослідницьких проектів учнів (поради учням):

- добре знати текст, уміти орієнтуватися в ньому;

- милуватися й насолоджуватися твором, розмірковувати і збагачуватися красою, мудрістю, натхненням;

- не проголошувати затертих істин-стандартів, не зубрити премудрий книжний аналіз, а дивуватися, запитувати, сперечатися, доводити, ділитися враженнями;

- не боятися цитувати на підтвердження сказаному;

- не забувати робити висновки, обов’язково висловлювати своє ставлення до героя, вчинку, події, предмета тощо;

- намагатися виділити головне, не втомлювати слухачів зайвими деталями;

- розглядати твір з позицій загальнолюдських, вічних цінностей. Збагнути його цінність для сучасності;

- не забувати, що кожне слово у художньому творі несе змістове навантаження;

- аналізувати вчинок героя, уміти пояснити, чому він так вчинив;

- учитись чітко, грамотно і логічно висловлюватись;

- готуватися до відповіді завчасно: скласти, в разі потреби, план або схему відповіді;

- пам’ятати: твір – це айсберг, на поверхні лише його частина, отже, треба заглиблюватися у суть.

2. Творчі проекти  – не мають детально опрацьованої структури діяльності учасників. Вони лише накреслюються й розвиваються відповідно до жанру й форми кінцевого результату. Іншими словами, це створення і презентація:

- журналу мандрівки разом з улюбленим героєм;

- колективного колажу;

- відеофільму;

- фотопроекту;

- збірок різної теми;

- сценарію;

- ілюстративного матеріалу.

3. Пригодницькі та ігрові проекти  – теж не мають чіткої структури. Вона визначається під час опрацювання учасниками проекту ролей, зумовлених характером і змістом проекту . Це:

- обігрування різних сюжетних версій та ситуацій, у яких опиняються герої;

- ігрова імітація соціальних і ділових стосунків;

- літературно-театральні вистави;

- реклама книжки;

- імітація зйомки, продовження оповідання чи повісті тощо.

4. Інформаційні проекти – зорієнтовані на накопичення інформації, тому мають чітку структуру (мета, актуальність, методи отримання й обробки інформації, оформлення результатів та їх презентація). Ці проекти інтегрованого характеру. Учні отримують проблемні завдання в залежності від пізнавальних інтересів і творчих здібностей (окремо – для біографів, учнів-читців, літературознавців, критиків тощо). Це може бути:

- збір цікавих фактів із життя письменника, які допомагають учням краще зрозуміти його як особистість, осягнути ідейно-естетичний ідеал письменника, життєву позицію;

- пошук відомостей про різні варіанти твору;

- складання карти подорожей літературних героїв тощо.

5. Практично-організаційні проекти або прикладні – спрямовані на вироблення конкретної програми дій, методичних рекомендацій. Це складання:

- хроніки життя класу;

- програми з літератури для внуків чи програми гуртка (літературного, із спецкурсу «Основи журналістики», «Літературна Харківщина» тощо);

- проекту освіти 2060;

- словника власних назв у романі П. Загребельного «Диво»;

- топонімічного словника своєї місцевості;

- законів класу чи школи, інтелектуального клубу ліцею (у нашому випадку інтелектуального клубу «Інтеграл», його герба й гімну);

• заповіту нащадкам, майбутнім учням тощо.

• За складом учасників проекти бувають:

1. Індивідуальні.
2. Колективні (парні, групові)

За характером партнерських взаємодій між учасниками:

1. Кооперативні.
2. Змагальні.
3. Конкурсні.

За мірою реалізації міжпредметних зв’язків:

1. Монопредметні.
2. Міжпредметні.
3. Позапредметні (надпредметні)

За характером координації проекту:

1. Безпосередня (жорстка чи гнучка) координація.
2. Прихована.

За тривалістю виконання:

1. Короткі.
2. Тривалі.
3. Довготривалі.        

Та, слід зазначити, один і той самий проект може бути класифікований за кількома параметрами одночасно. Додам, що проект – ефективний спосіб співпраці у рамках узгодженої теми чи обраної проблеми. Він учить окреслювати цілі, планувати (структурувати) роботу, оцінювати результат. Передбачає також високу активність і незалежність виконавців, які. В свою чергу, змушені пам’ятати про  власну відповідальність за результати свого навчання.

Методика виконання проектів передбачає:

1. вибір теми або проблеми (тема запропонована вчителем чи вибрана класом під час «мозкового штурму»);
2. планування проекту (погодження усіх складових процесу виконання проекту: час виконання, склад учасників тощо);
3. процес дослідження;
4. формування результатів (висновків);
5. представлення результатів роботи;
6. оцінка результатів і процесу.

Формуючи творчу особистість, передусім учителю необхідно:

• закласти міцний фундамент – збагатити знаннями великої кількості фактів;
• дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлювати думки;
• виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події, привчити мати про них власну думку;
• навчити дитину орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.

Тема проекту повинна бути:

• одночасною, конкретною і достатньо широкою;
• якомога тісніше пов’язана з реаліями сучасного життя, процесами, що відбуваються в найближчому соціальному оточенні учня і суспільства в цілому;
• достатньо актуальною та дискусійною, щоб викликати інтерес в учнів.

Від початку дослідження проблеми конструюють оптимальну модель функціонування тимчасових груп. Є кілька моделей таких груп:

• стабільна (мікро групи зберігаються протягом усього технологічного процесу;
• змінна (склад та функції груп змінюються відповідно до логіки пошуку;
• комбінована (містить елементи двох попередніх груп).

У роботі з учнями надаю перевагу інформаційним, творчим та дослідницьким проектам. Наприклад, короткотривалі – урок чи кілька уроків з теми; середньої тривалості – до місяця роботи (творчі конкурси); довготривалі – на семестр, рік і більше (науково-дослідницькі роботи в рамках МАН); змішаного типу – інформаційний проект з елементами дослідницького, творчий з елементами ігрового (випуск шкільної газети «Ліцеїст», інтерв’ю, репортаж, написання статті, нарису, творчо-пошукові роботи з літератури, основ журналістики, літературної Харківщини, мови).

Як свідчить практика та відгуки ліцеїстів, найбільш для них цікавими є проекти з літератури, основ журналістики: «Роде мій красний» (історія родини), «Кольоратив у творчості письменників-імпресіоністів», «Творчість письменників в конгломераті мови персонажів», «Журналістика сьогодення: плюси й мінуси», «Свобода творчості, як її розуміти» тощо. Власні доробки  – досить вагомий показник рівня знань, умінь, навиків учнів, їх власного творчого «я». Збірки віршів, прози «Вірю», «Малюкам», «Тобі, Краснопавлівко» (Андрій Стриженко), «Вибране» (Олена Микитенко), «Квітковий рай», «Сонце» (Галина Реброва), «Мої асоціації» (Катерина Галілей), «Весна пробудження» (зб. віршів учнів 10 класу), «Казки про тварин», «Наші казочки» (учні 5 класу), «Отак і пишемо» (зб. гумористичних оповідань учнів 6 класу) – це неповний перелік написаного за останні п’ять років учнями 5-11 класів, членами літературно-журналістських гуртків «Вітрила» та «Журналята». Та й сама авторка не стояла осторонь – створила авторську програму вищого рівня гуртка «Юний журналіст», затверджену ХОНМІБО в червні 2008 року протокол № 691.

Важливим показником проектної діяльності є науково-дослідницька робота в рамках МАН. За п’ять років праці в цьому напрямку учні під моїм керівництвом написали дванадцять робіт у секціях української літератури, мови, літературної творчості, журналістики. На обласному етапі захисту ці проекти займали перші, другі та треті місця. А їх автори визначилися з вибором свого подальшого професійного шляху – обрали професії, пов’язані з філологією. Наводжу назви цих робіт: літературна творчість – зб. поезій Стриженка Андрія «Люблю» та «Електричкою до себе…» (ІІІ місце в обласному етапі захисту), Галілей Катерини «Мої асоціації», роботи із журналістики «Інформація як дзеркало доби» та «Нарис як жанр літератури й журналістики» (ІІ місце); українська мова – дослідницькі роботи Ребрової Галини «Структурно-семантичні особливості кольоративів у новелах Михайла Коцюбинського» (ІІІ місце), «Мова персонажів художнього твору в конгломераті стилю письменника (на прикладі новел Григорія Косинки) – ІІ місце; українська література – дослідницькі роботи Микитенко Олени «Образ великої і малої батьківщини у творчості Анатолія Перерви» (ІІІ місце), «Художньо-психологічний профіль автора в поезії Володимира Свідзинського» (І місце); дослідницькі роботи Жалдак Анни «Природа в романі Івана Багряного «Тигролови». Філософський аспект» (ІІІ місце), «Кольоратив малої прози Михайла Коцюбинського в європейському аспекті» (ІІ місце).

Готуючи такі проекти, діти інтегрують знання з різних предметів: літератури, мови (внутрішня інтеграція), журналістика, живопис, музика, історія, географія, малювання, креслення, етика, психологія. Ефективно використовують уміння роботи з комп’ютером, реалізують свої дизайнерські здібності тощо.

Під час представлення проектів виявляються акторські схильності. А головне – об’єкт дослідження запам’ятовується надовше, аніж прочитаний параграф підручника. Здобуті знання й уміння стають у нагоді в подальшому житті, у спілкуванні, умінні триматися, доводити власні судження, адже виховують витримку, культуру поведінки, культуру письма, допомагають правильно зробити свій життєвий вибір.

Дуже важливим у проектній технології є оцінювання (критерії учням повідомляються заздалегідь). Існують такі критерії оцінювання колективних і групових проектів:

• значимість та актуальність проблеми;
• адекватність завдань, що обумовлені темою дослідження;
• коректність методів дослідження, обробки інформації;
• активність кожного учасника відповідно до його можливостей та виконання ролі у проекті;
• характер спілкування, взаємодопомоги, взаємні доповнення учасників проекту;
• використання знань з інших предметів;
• уміння аргументувати висновки, вести толерантний діалог з означеної проблеми;
• естетичне оформлення результатів;
• використання комп’ютерних технологій (створення презентацій, публікацій)

До колективного обговорення та захисту проектних робіт доцільно запрошувати незалежних експертів (вчителі-предметники, представники громадськості, ліцейного самоврядування). Оцінювання виконаних робіт здійснюється в балах і враховується у виставленні підсумкового балу з певної теми. Добре наперед виготовити картки для оцінювання і самооцінювання учасників проекту, куди заносяться як окремі бали за кожний із визначених критеріїв, так і загальний – за проект у цілому. Такі картки можна роздати всім учням класу і незалежним експертам. Для виставлення остаточного балу слід враховувати різні думки і самооцінку учня, що працював над проектом.

Проектна технологія в цілому відповідає основним положенням системи освіти: формує навички критичного і творчого мислення, а отже, формує вміння правильно працювати з інформацією, комунікабельність у різних соціальних груп, адже проект безпосередньо пов'язаний з реаліями життя, тобто у школярів формується  життєва компетентність.

«Якщо людина знає, – зазначав П. Горностай, – для кого або для чого жити, то це означає, що потреби в самореалізації знайдуть русло в необхідній формі активності і не тільки наповнять радістю існування, а й допоможуть розвинути необхідні уміння й здібності для розв’язання важливих життєвих завдань».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабій К., Бахтарова А., Литвиненко І. Нетрадиційний урок за проектною технологією//Управління школою. – 2007. – № 1.– с.22
2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Укр.мова й л-ра в середніх школах, гімназіях, ліцеях.– 2004. - № 3. –  с. 76.
3. Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. Посіб./За ред. Л. В. Сохань, І.Г. Єрмакова. – К.: Богдан, 2003. – 520 с.
4. Кучерук О. Гра як засіб розвитку пізнавального інтересу школярів до вивчення української мови// Дивослово. – 2009. – №2. –      с. 28-36.
5. Нищета В. Метод проектів і його життєво-компетентністий потенціал// Українська мова та література. – 2008. - № 8. – с. 3-5.
6. Овчарук О. Ключові компетентності: європейське бачення// Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: Практико зорієнтований зб. / Кер. авт. кол. С. М. Шевцова; наук.ред. І. Г. Єрмаков. – К.: Департамент, 2003. – с. 59-64.
7. Освітні технології: Навч.-метод.посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко та ін. за заг.ред. О. М. Пєхоти. – К.: А,С,К,, 2001. – 256с.
8. Подранецька Н. Застосування проектних технологій на уроках української мови та літератури як один із напрямків мовної особистості//Українська мова і літ-ра в школі. – 2006.-№ 4.– с. 22.
9. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.посібн./ О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
10. Фурсова Л. Від літературної компетентності – до життєвої компетентності (Формування літературної компетенції учнів на уроках української літератури в процесі використання контекстних матеріалів) // Укр.мова та л-ра в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2005. - № 5. – с. 12-21.